Історико-культурна спадщина




Місто Корець вперше згадується у 1150 р. у Київському літописі, який є складовою літопису Руського (Іпатіївський список). У перших літописних згадках воно зафіксоване   під назвою Корчеськ. Існує кілька версій цієї назви і в усіх за основу взято слово – корінь „корч”, яке в українській мові має декілька значень, основне з яких – „пень, викорчуваний з корінням; кущ, який має дуже розвинуте, покручене коріння”. Хоча стосовно самої назви міста більше підходить білоруське тлумачення слова "корч": "нова земля на місці, розчищеному від лісу". Тобто саме на такому місці, можливо, було закладено древній Корчеськ. Досить поширеною є і гідронімічна версія - від назви річки Корчик.

http://s006.radikal.ru/i213/1304/27/8fba66ba89f7.jpg

Досі не вдалося встановити який знак мало давнє місто, тому 18 вересня 1995 р. Корецька міська рада затвердила сучасний герб і прапор міста.

Найдавніші знахідки, зроблені на території Корецького району, відносяться до періоду палеоліту. На території району, поблизу села Новий Корець, знаходиться одна з найдревніших курганних груп Рівненської області. Могильник під Новим Корцем нараховує 15 добре збережених курганів і є єдиною подібною пам’яткою на Рівненщині. Наступні знахідки відносяться до бронзового віку: на околиці села Копитів знайдено спис стжижовської культури, племена якої населяли північно-західну частину Волині. До бронзової доби належать також крем’яні ножі, сокири, проколки, а також амулет – вовчий зуб, знайдені в урочищі Річечино. У 1965 році, поблизу села Морозівка, виявлено слов’янське поселення 6-7 століть. Кургани-могильники, що належать до часу формування держави у східних слов’ян, розташовані біля села Гвіздів. До періоду Київської русі можна віднести городища, розміщені поблизу сіл Сапожин, Стовпин та міста Корець.

Сама згадка про Корець пов'язана з подіями княжої міжусобиці та боротьби за Київський  великокнязівський стіл. В 1258 році в місті короткий час перебував зі своєю дружиною Данило Галицький, який готував оборону від монголо-татар, що в свою чергу підтверджує стратегічне значення Корця.

http://s60.radikal.ru/i168/1304/83/8b35337809e9.jpg

Розвиток міста в часи руських князівств і міжусобних воєн визначало, насамперед, його вигідне стратегічне становище. З огляду на обставини Корчеськ виявився прикордонним містом між Волинською та Київською землями.

Починаючи з середини ХІІІ століття центр суспільно-політичного життя Галицько-Волинського князівства поступово зміщується на захід, де головна увага приділялась відносинам із сусідніми державами – Польщею, Угорщиною, Чехією та на північ, де почала набирати силу нова держава – Велике князівство Литовське , князі якого починають проводити активну експансію українських земель. У цей період Корець переживає короткочасний занепад і його населення не бере дієвої участі у житті держави.

 Протягом ХІІ-ХІVстоліть головну роль в економіці міста відігравала торгівля. У добу феодальної роздробленості через Корець проходив шлях на Київ, який  вів  з Волині на Захiд . Цей шлях залишався головним  та найбільш вживаним і після утворення Галицько-Волинського князівства.

У  1341 році князь Любарт надав праправнуку  Данила Галицького, князю Федору Острозькому у володіння  Острозький уділ з містами Острог, Заслав і Корець. У 1386 році литовський князь Ягайло Ольгердович підтвердив права Федора Острозького на Острог і цією ж грамотою надав йому право на володіння Корцем з прилеглими  селами. Таким чином, князі Острозькі стали першими власниками Корця,  який отримав статус  приватновласницького міста.

На початку ХV століття Корецьпереходить до представників  литовської великокнязівської династії Гедиміновичів, які зробили місто  центром своїх володінь і стали зватися князями Корецькими. Корецькі разом з іншими князями утворювали верхівку суспільної ієрархії на українських землях.

Протягом другої половини ХV – першої половини ХVІІ  століття  Корець зріс як місто і був важливим торгово-економічним центром Волинського воєводства. На початку 40-х років ХVІІ століття місто за чисельністю населення (7 тисяч чоловік) поступалося лише Острогу та Луцьку. З ХVІ століття розпочався також активний розвиток релігійного та культурного життя  Корця.

У другій половині ХVІ століття  князь Богуш Корецький  заснував у Корці монастир на місці зруйнованого  у 1496 році татарами. Добудовував його вже Яхим Богушевич він попросив освятити  обитель галицького владику Гедеона Балабана. Князі Корецькі давали щедрі пожертви на монастир, і серед цих дарувань – передмістя Корця Острівок, Берег із землею та селянами, село Климець Овруцького повіту.

Корецькі виступали також фундаторами багатьох літературних і мистецьких пам’яток як у Корці так і в інших містах України. Так, коштами князів Корецьких був відлитий дзвін на вежу Корнякта у Львові.

У 1651 році перервалася лінія князів Корецьких. Останній їх представник, Самійло-Карл, помер бездітним, а тому Корець перейшов до родичів Корецьких – Лещинських, а на початку ХVІІІ століття – до однієї з гілок магнатської родини Чарторийських, які почали зватися Чарторийськими-на-Корці. Відродження населеного пункту розпочалося при останньому представникові цього роду, стольнику Великого князівства Литовського Юзефові Чарторийському. Насамперед , на початку свого володіння містом, у 1780 році, він здійснив велику перебудову замку, внаслідок чого повністю змінився зовнішній вигляд споруди,  яка була пристосована під князівський палац і резиденцію. У 1788 році поблизу замку було збудовано малий князівський палац. При ньому була заснована  фарфоро-фаянсова мануфактура, бо наприкінці 80-х  років ХVІІІ століття на березі Корчика було відкрито поклади високоякісної каолінової глини. На їх основі в 1790 році було засновано  виробництво, яке того ж року випустило першу продукцію: чашки, чайники, столові сервізи, свічники – всього понад 20 тис. штук посуду. Це були перші порцелянові вироби саме українського виробництва. На них ставилась  власна заводська марка – напис “Korec”, виконаний від руки золотом, що, до речі, теж було першою торговою маркою, яку почали застосовувати в Україні. Окрім неїнаприкінці ХVІІІ століття в Корці існувала також полотняна  і три шкіряні мануфактури.

     У 1793 році відбувся другий поділ Польщі, за яким Правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії. Корець було включено до складу Волинського намісництва, а  з 1797 року він став містечком Новоград-Волинського повіту  Волинської губернії, поступово втрачаючи  своє господарське і торгове значення .

У 1831 році на польських землях Російської імперії вибухнуло повстання, яке було придушене царським урядом. У повстанні брало участь і польське населення Корця. Результатом поразки повстанців для корецьких поляків стала конфіскація у них  францисканського кляштору і передача його православній громаді міста, внаслідок чого релігійна установа, котра понад два століття була католицьким монастирем, стала монастирем православним, який дістав назву Свято-Троїцького. Через повстання постраждав також і один з тогочасних власників Корця граф Герман Потоцький; у нього забрали ту частину міста, якою він володів і передали її до казни.У польських власників конфіскували і промислові підприємства.  Після соціально-економічних і суспільних реформ 1860-1870-х років у Росії розпочався новий етап піднесення Корця: створювалися нові підприємства, відкривалися лікувальні та освітні заклади. У 1897 році в місті працювало 2 шкіряних і 1 пивоварний заводи, 5 водяних млинів і 1 паровий, знову відновила роботу суконна фабрика. У 1898 році граф Й.Потоцький побудував тут цукровий завод, на якому в 1906 році працювало 437 робітників.   У 1893 році  було відкрито перший у його історії офіційний навчальний заклад – двокласну церковнопарафіяльну школу.

Корець у 80-х роках ХІХ століття був одним з найгарніших міст Волині. У ньому була поштово-телеграфна контора і станція диліжансів. Містечко займало велику територію і складалося з власне містечка (з переважно єврейським населенням) і кількох передмість – Жадківки, Заруддя, Юзефина та інших, де мешкало православне населення. Загальна кількість жителів сягала 12 тис.чоловік, з них 10 тис. становили євреї. Вигідне положення на Києво-Берестецькому шосе сприяло розвитку в місті торгівлі та промисловості.17 червня 1902 року в Корці було відкрито лікарську дільницю. Також  існували єврейська лікарня, лікарня при цукрозаводі, земська лікарня на 10 ліжок, дві аптеки; медичну допомогу населенню надавали чотири лікарі, 3 зубних лікарі, акушерка і баба-повитуха З промислових підприємств на початку ХІХ столліття в Корці діяв цукровий завод, суконна фабрика, шкіряна фабрика.  Ситуація в краї ускладнилася під час першої світової війни. Кореччина знаходилася у прифронтовій смузі. У Корці  та Межирічах розташувалися військові частини царської армії.

Події в Петрограді не пройшли повз Корець – у червні 1917 року повстали наймити та селяни околиць міста, до них приєдналися солдати. Згодом було створено волосну Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів.   З квітня по грудень 1918 року в Корці при владі були представники адміністрації гетьмана Павла Скоропадського. 14 грудня до Києва вступили війська  Директорії, і владу гетьмана було повалено. На початку січня 1919 року більшовицька Червона Армія розпочала  наступ на Україну, змушуючи Директорію постійно відступати на захід. 1 травня війська Першої Української радянської дивізії під командуванням Миколи Щорса вступили до Корця. А у серпні 1919 року Польща захопила Корець і він став опорним пунктом  з якого поляки вирушили  до Новограда Волинського. З осені 1919 до весни 1920 року Корець  постійно переходив з рук у руки.

15 серпня 1920 року польська армія перейшовши у контрнаступ, розгромила частини Червоної Армії під Варшавою. Наприкінці вересня польські війська окупували Корець.Згідно з мирним договором, підписаним у Ризі 18 березня 1921 року між РРФСР, УСРР і Польщею, Корець ввiйшов до складу Польщі. Він став центром  гміни Рівненського повіту Волинського воєводства. Відразу ж за східною околицею міста проліг кордон між Польщею та Радянським союзом.У Корці на той час діяли цукровий завод,фабрика сукна та мила, млин, крупорушка. Добували граніт на березі Корчика та поблизу сіл Голичівка і Головниця. У місті було два готелі – “Europejski” та “Warszawski”, ресторан, кав’ярня. Діяли також два філантропічних і одне спортивне товариства, дві кредитні установи. Двічі на місяць проводились ярмарки.З лікувальних установ в місті існувала “izba chorych” (на шість ліжок) і диспансер  (на два ліжка). На території Корецької гміни діяв сеймиковий шпиталь.

 Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, який було підписано 23 серпня 1939 року, Західна Україна увійшла до сфери впливу Радянського Союзу. Одним з перших населених пунктів у який 17 вересня 1939 року увійшли радянські війська, був Корець, котрий у 1940 році став районним центром. Тоді в ньому проживало 15 тисяч осіб.

Нова влада розпочала свою діяльність з організації радянського управлінського апарату: в січні 1940 року було проведено вибори до районної та міської Рад народних депутатів. По селах організовували колгоспи, а в місті дрібних кустарів об‘єднували в артілі. В Корці був націоналізований цукровий завод на якому розпочалася реконструкція. На околиці міста стала до дії машино-тракторна станція (МТС). Було також реорганізовано систему  освіти, внаслідок чого в райцентрі відкрилися середня та неповна середня школи з українською мовою викладання.

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Менше ніж через тиждень бойові дії велися вже під Корцем. У перші тижні німецької окупації в Корці було розстріляно 300 осіб, головним чином партійних і радянських активістів. Частину території міста окупанти відвели під єврейське гетто. Взагалі за роки окупації в Корці  i районi німці розстріляли понад 8 тисяч жителів міста. Радянські війська вступили до Корця 12 січня 1944 року. Бій за місто вів 416 стрілецький  полк (командир – майор Макєєв) 112 Рильсько-Коростенської стрілецької дивізії 13-ї армії. У сутичці загинуло 59 радянських і 195 німецьких бійців та офіцерів.Відразу ж після звільнення Корця в місті та районі почала діяти державна надзвичайна комісія зі встановлення та розслідування злочинів фашистських загарбників на Рівненщині. Її результати були викладені у повідомленні від 7 травня 1944 року. Згідно з висновками комісії, за час німецької окупації у Корці було зруйновано 50% житлових будинків і знищено 909 селянських господарств у районі.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни  пожвавились розвиток промисловості, сільського господарства, освіти і культури Корецького району. У 1947 році район  перший у області завершив колективізацію сільського господарства. Тоді було створено 31 колгосп. У травні 1948 року відбудовано цегельний завод, відкрито клуб піонерів, при якому почала працювати бібліотека,  обладнано кімнати для роботи гуртків художньої самодіяльності, а також був відкритий кінотеатр на 250 місць.

За декілька післявоєнних років невпізнанно змінився Корець. В ньому виросли нові підприємства: завод пластмасових  виробів, харчокомбінат з кондитерсько-консервними цехами і вальцювальними млинами, побутовий комбінат, ремонтно-будівельна дільниця, хлібопекарня, реконструювався із кожним роком  нарощував виробничу потужність цукровий завод. В місті розвивалась торгівля, медичні та культурно-освітні заклади.

В 1959 році  з містом злилися села Зарів’я і Закорчицьке. На його околицях на східному і західному напрямках виросли нові впорядковані селища. Корець був райцентром до грудня 1962 року. Під час укрупнення районів його було віднесено до категорії міст  районного підпорядкування. Але указом у 1966 році було знову утворено Корецький район в складі 20 сільських Рад з центром у м. Корець.

      У Корці виявлено джерела радонових вод. Поблизу них споруджено водолікарню, яка надає медичне та профілактичне лікування населення області та України.

У 1960 році було зведено новий корпус СШ №1. А в грудні 1962 році відкрито сільське професійно-технічне училище. З 2002 року воно вже є вищим професійно-технічним училищем. У жовтні 1977 року відкрито районний будинок культури на 600 місць, а згодом, у 1985 році, побудована СШ №3 на тисячу навчальних місць. Урочистою подією в освітньому житті Корця та району стали  відкриття у 2000 році ще одного навчального закладу -  Корецького ліцею.   

З містом пов’язана доля багатьох відомих людей. Серед них особливою колоритністю вирізнявся Самійло Яхимович. Одружений з дочкою молдавського господаря Ієремії Могили – Катериною, разом з іншими зятями Могили М. Вишневецьким та С. Потоцьким, спираючись на  козацтво,  Самійло збройно підтримував тестя в боротьбі з турками, де загони Корецького кілька разів відвойовували Молдавію. За даними польських істориків він виграв 13 битв, в 14-захоплений в полон. З полону втікає. В 1618 році його приймає папа римський  Сикст V. З іменем  Самійла пов’язують також ікону  „Споручниця грішних”  та плащаницю, які він привіз  з Константинополя. Ці реліквії зараз знаходяться в Корецькому Свято-Троїцькому монастирі.

З 1612 по 1634 р. (з перервами ) в місті жив відомий український поет, педагог, церковний діяч Лаврентій Зизаній Тустановський – автор першої української граматики і першого в Україні букваря з словником. В Корці він перебував по запрошенні князя Іоахима  Корецького. Князя Зизаній привабив релігійною освіченістю, проповідницьким талантом. Джерела говорять, що знайшли для цієї мети „чоловіка годного і побожного господина  отця Лаврентия  Зизания”.  Зизаній помер і похований в Корці

З Корцем пов’язані останні роки  коханої  Пушкіна – Анни Оленіної-Андро, яка після смерті чоловіка  оселилась недалеко біля міста в селi Середня  Деражня. Оленіна подарувала місцевому монастирю землі, допомагала своїм коштом утримувати  сирітський притулок для дівчаток. За її заповітом похована території Корецького жіночого монастиря .   В жовтні 1846 року як член Київської археографічної комісії бував в місті  легендарний Тарас Шевченко. Про це письменник написав в повістях „Варнак„ та  „Прогулка с удовольствием и не без морали,,.

 

http://s018.radikal.ru/i517/1304/13/a2c07f9b29c8.jpg

     В селі Харалуг під час навчання в Рівненській гімназії в 1865-1871 рр. проводив свої канікули майбутній письменник  В.Короленко .

З коротким візитом був у Корці О. Драгоманов . В с. В.Межиричі на поч. ХХ ст. проживав М. Коцюбинський. Там він завершив роботу над повістю „Фата Моргана „.

Відомі сучасники:

З Корцем пов”язані імена вiдомих вчених В.П.Рой та Українець А.М. – докторів медичних наук, Опальчука А.С. – академіка Академії наук України, заслуженого діяча науки і техніки, професора Ковальчука П.І.

    В с. Самостріли , Корецького району в 1863 році народився відомий ботанік Володимир Липський – перший президент Академії наук України, а також академік Я.С.Підстригач, доктор фізико–математичних наук Т.С. Підстригач.,професор медичних наук- Л.Є. Пелех.

    В с. Городище народився поет і науковець Анатолій Криловець, а в с. Самостріли – доктор філологічних наук  і краєзнавець Ярослав Поліщук.

     14 жителів району  стали кавалерами ордена Леніна. Це: В.І.Бурлака,   Д.П. Вознюк, Ф.Ф.Гнатюк. О.І.Краля,         С.К.Козліков, А.Ф.Климук, П.П.Мамчуровський, Г.І.Осикіна, Г.О.Пономар, Г.С.Свистонюк, Т.Д.Скоблюк, Г.М. Шевчук, І.Ф.Шульгін, І.Ю. Якубець.

 Шестеро корчан  отримали почесне звання „ Заслужений „:

1.     Вознюк Дем”ян Петрович – „ Заслужений вчитель України”;

2.     Климчук Валентина Зіновіївна –„Заслужений лікар України”;

3.     Яковець Світлана Петрівна –„Заслужений вчитель України”;

4.     Міліщук Віталій Федорович –„Заслужений  працівник транспорту України”;

5.     Сухий Ростислав Ананійович – „ Заслужений працівник сільського господарства  України „.

6.     Шкльода Ганна Іванівна –„Заслужений  працівник культури України”;

        Вигідне географічне положення, розміщення на перетині торгових шляхів  спонукало до інтенсифікації економічного розвитку міста і околиць, що в свою чергу сприяло містобудуванню, особливо в середні віки. Найбільшої уваги в історико-архітектурному аспекті заслуговують споруди світського і церковного характеру.

 Головною архітектурно-історичною перлиною Корця  без сумніву є живописні руїни старого замку. Як магнітом притягують подорожнього загадкові руїни – німі свідки колишньої магнатської слави князів Корецьких.

 

Замок закладений у 1386 році князем Федором Острозьким. В першій половині    16 ст. князь Богуш Корецький укріпив замок мурами. Тоді ж було побудовано чотириарковий кам’яний міст. Зараз подібні мости збереглися тільки в Кам’янець – Подільському та в смт. Цумань на Волині. В 17-18 ст. замок перебудовувався і набув рис світського характеру. Це був цілісний комплекс, який складався з  житлових, господарських споруд, замкової церкви, розкішного саду та ін. Замок оточений високими стінами і ровом, куди в свій час були відведені води р. Корчик. В 1832 році в замку спалахнула пожежа, яка повністю його знищила всередині. Залишилися тільки стіни. Потім декілька разів намагалися його відреставрувати, але без відчутного результату.

 На північ від замку, майже впритул до головної вулиці міста, стоїть  Миколаївська церква, збудована в 1834 році  в стилі класицизму за заповітом Ю. Чарторийського. В основі композиції її плану лежить типова для волинського культового будівництва  трьохчастинна структура з дещо розширеною та підвищеною середньою, або центральною частиною. В 1844 році в храмі було встановлено іконостас, а в 1860 р. – горішнє місце і жертовник

http://s018.radikal.ru/i519/1304/bb/853b21bf1317.jpg

Біля Миколаївської церкви  знаходиться добре збережений малий палац  Ю. Чарторийського, збудований ним в 1788 році з наміром надати цій будові світського характеру на противагу просторово ізольованому  розташуванню старого замку. Широкий покатий партер об»єднає двоповерхову будівлю з головною вулицею Корця.  Навпроти малого палацу видно будівлю келій Воскресенського монастиря.

http://s41.radikal.ru/i092/1304/2e/110bb6798e4c.jpg

 

      Є непідтверджені документально свідчення, що в 1064 році ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам заклав на цьому місці  жіночий монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці, який був зруйнований татарами в 1242 році . Вони збудовані в 1764-1767 р. в стилі пізнього бароко. Належали колишньому Воскресенському монастирю отців василіан. Споруда  зараз реставрується за участі Свято-Троїцького монастиря.  На лівому березі р. Корчик, на невеличкому підвищенні розмістився приходський костел св. Антонія.

 

http://s019.radikal.ru/i633/1304/b9/4ace6ececebc.jpg

 Костел на цьому місці  був заснований князями Корецькими  ще  в 1533 році. В 1706 році споруду було  оздоблено декором в стилі бароко, а в 1916 році повністю перебудовано. В південній частині  розміщений вхід і дзвіниця з  арками для дзвонів. Костел орієнтований алтарною частиною на захід. Основний об’єм доповнений часовнею, покритою куполом. Нині діючий.  Найбільшим архітектурним ансамблем м. Корця є жіночий    Свято-Троїцький монастир. Він задумувався в 1620 році як францисканський кляштор. Як вiдзначалось вище в 1831 р.  через польське антиросійське повстання  будівлю  у католиків було вилучено й передано православній громаді . В 1863 році тут заснували жіночий православний монастир, який без перерв діє до сьогодні. Підпорядкований безпосередньо Московському Патріарху.

http://s61.radikal.ru/i173/1304/c6/6dd8a562b276.jpg

       Ансамбль складається з Троїцької церкви, Теплої (літньої) церкви  Іоанна Предтечі, келій і Надбрамної дзвіниці .Трохи далі в сторону Києва біля дороги видніється  дерев»яна  церква св. Георгія. Вона знаходиться на території центрального міського кладовища. Дата побудови не з’ясована. Відомо, що поновлена вона була в 1877 році.

Посилання на: http://www.rv.gov.ua/sitenew/koretsk/ua/1376.htm



Создан 27 фев 2014



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 года назад
Влад 05 янв 2015 ответить
класне
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Яндекс.Метрика